Відповідно до положень Закону України “Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці й інших громадян похилого віку в Україні” громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і більше, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року.
Кожен громадянин, який заробив необхідний виробничий стаж, має право на пенсію за віком, що не обмежується ніякими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення регулює Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Також громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими. Роботодавцям забороняється відмовляти у прийомі на роботу і звільняти літніх людей, мотивуючи це досягненням працівником пенсійного віку.
Самотніх громадян похилого віку, які мають у власності житловий будинок, цілком або частково звільняють від сплати земельного податку або орендної плати за землю. Такі ж права у них є і за наявності дачі чи будинку в садівничому товаристві.
Цій категорії осіб закон гарантує право на безкоштовну кваліфіковану медичну допомогу в геріатричних центрах, лікарнях для громадян похилого віку та інших стаціонарних, амбулаторно-поліклінічних установах, а також удома.
Самотні особи похилого віку мають переважне право на встановлення домашнього телефону.
Особам похилого віку, які не мають права на пенсію, відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, що не мають права на пенсію, і інвалідам”, надається державна соціальна допомога. Таке право мають громадяни України, котрі одночасно відповідають таким умовам: досягли визначеного віку (чоловіки – 63 років, жінки – 58 років) і не мають права на пенсію або визнані інвалідами; не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначають для відшкодування збитку, заподіяного здоров’ю на виробництві, і на допомогу, що призначають відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам”; є малозабезпеченими. Призначення і виплата допомоги встановлюється в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 2 квітня 2005 року. Її розмір визначають, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність: інвалідам І групи і жінкам, яким присвоєне звання “Мати-героїня”, – 100 відсотків; інвалідам ІІ групи – 80 відсотків; інвалідам ІІІ групи – 60 відсотків; особам, які досягли визначеного віку (чоловіки – 63 років, жінки – 58 років), – 30 відсотків.
Соціальна допомога призначається від дня звернення по неї. Днем звернення вважається день прийняття заяви з усіма необхідними документами. Таку допомогу призначають і виплачують щомісяця органи праці і соціального захисту населення за місцем проживання одержувача.
Діти зобов’язані піклуватися про батьків похилого віку, допомагати їм і підтримувати, а в разі потреби доглядати їх. З тих, хто ухиляється від виконання цих обов’язків, на підставі судового рішення стягують аліменти.
Ритуальні послуги, пов’язані з похованням самотніх громадян похилого віку (тих, хто не має працездатних родичів, зобов’язаних їх утримувати за законом ), надають за рахунок коштів місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Віктор ВЕЛИКИЙ
